О контроле качества лекарственных средств.
Вы хотите отреагировать на этот пост ? Создайте аккаунт всего в несколько кликов или войдите на форум.

Проект Етичного кодексу фармацевтичних працівників України

Перейти вниз

Проект Етичного кодексу фармацевтичних працівників України Empty Проект Етичного кодексу фармацевтичних працівників України

Сообщение  QAdmin в Ср 06 Фев 2013, 17:25

До уваги спеціалістів, фармацевтичної громадськості, населення
України пропонується проект Етичного кодексу фармацевтичних працівників
України, розроблений робочою групою з провідних вчених Національного
фармацевтичного університету (НФаУ) та представників практичної
фармації — членів правління громадської організації «Харківська обласна
асоціація фармацевтичних працівників» (президент — В.П. Черних).
Безпосередньо цей важливий документ був створений співробітниками
кафедри організації та економіки фармації НФаУ: завідуючою кафедрою,
професором А.С. Немченко, доцентами С.В. Хіменком, А.А. Котвіцькою та
Г.Л. Панфіловою. У процесі опрацювання були внесені доповнення та
зауваження професорами НФаУ В.М. Толочком, О.І. Тихоновим, З.М. Мнушко,
І.М. Перцевим, а також членами правління Харківської обласної асоціації
фармацевтичних працівників Л.В. Бондарєвою, Т.Ф. Музикою,
Т.В. Стрельніковою.


РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ТА ПОЛОЖЕННЯ

Метою Етичного кодексу фармацевтичних працівників
України (далі — Кодекс) є декларація фундаментальних принципів професії,
заснована на моральних зобов’язаннях і цінностях. Кодекс визначає
етичні норми професійної поведінки та відповідальності, які мають стати
керівництвом для провізорів та фармацевтів у їх взаємовідносинах із
суспільством в умовах формування ринкових відносин, коли зростає роль та
значимість фармацевтичної професії.

Кодекс зазначає, що основним завданням у діяльності
фармацевтичних працівників є збереження життя та охорона здоров’я людини
згідно з принципом біоетики «не зашкодь» не тільки всьому живому, але
й екосистемі загалом. Він спрямований на захист гідності та права на
охорону здоров’я людини і суспільства в цілому, а також визначає права
та моральну відповідальність фармацевтичних працівників.

Кодекс є сукупністю норм фармацевтичної етики
і деонтології поведінки фармацевтичних працівників у процесі надання
кваліфікованої та якісної, доступної і своєчасної допомоги населенню,
спрямованих на формування довіри до професійної діяльності провізорів
і фармацевтів та підвищення статусу й іміджу фармацевтичної професії
у суспільстві.

Фармацевтична, або професійна етика фармацевтичних
працівників — складова загальної етики, є наукою про моральні норми
поведінки фармацевтичних працівників у процесі здійснення професійної
діяльності. Вона має глибокі історичні корені та живиться прикладами
моральної поведінки кращих представників фармацевтичної професії
багатьох поколінь.

Професійна етика фармацевтичного працівника
ґрунтується на принципах законності, професіоналізму та компетентності,
об’єктивності та чесності, партнерства та незалежності, гуманності,
конфіденційності та індивідуального підходу до кожного пацієнта.

Кодекс призначений для регулювання етичних
взаємовідносин фармацевтичних працівників з професійною сферою їх
діяльності у випадках конфліктних ситуацій шляхом залучення спеціальних
уповноважених органів (комітетів з фармацевтичної етики тощо).

Кодекс підготовлений з урахуванням офіційних
матеріалів ВООЗ, Міжнародної фармацевтичної федерації, Міжнародної
медичної асоціації, Фармацевтичної групи ЄС.

Законодавчою базою Кодексу є закони України про
основи законодавства охорони здоров’я, про лікарські засоби, захист прав
споживачів, рекламу, Громадянський кодекс та інші законодавчі акти
України.

РОЗДІЛ ІІ. ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ПРАЦІВНИК У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

2.1. Основним завданням професійної фармацевтичної
діяльності фахівця галузі є профілактика, збереження та зміцнення
здоров’я людини, її відповідність таким основним вимогам:


  • високий професіоналізм та компетентність з питань забезпечення населення лікарськими засобами (ЛЗ);
  • сприяння раціональному призначенню й використанню ЛЗ та виробів медичного призначення (ВМП);
  • забезпечення гарантій якості та безпеки застосування ЛЗ та ВМП,
    а також запобігання помилкам при виготовленні, контролі, просуванні та
    відпуску ЛЗ;
  • участь у боротьбі з розробкою, виготовленням, просуванням та
    розповсюдженням фальсифікованих, субстандартних, незареєстрованих в
    Україні ЛЗ та ВМП.

2.2. Фармацевтичний працівник повинен:


  • сприяти збереженню здоров’я населення, зокрема профілактиці захворювань;
  • дотримуватися норм фармацевтичної етики та деонтології, постійно підвищувати рівень професійних знань, умінь та навичок;
  • виконувати свої професійні обов’язки сумлінно, зберігаючи свою професійну незалежність;
  • зберігати гідність та честь працівника фармацевтичної галузі,
    утримуватися від будь-яких вчинків та дій, що можуть викликати негативне
    ставлення до професії, навіть якщо це не пов’язано з практичною
    діяльністю;
  • володіти повною інформацією про ЛЗ, зокрема про їх побічну дію та
    протипоказання, а також гарантувати, що усі види інформації та реклами
    щодо його практичного застосування є конкретними, правдивими
    й відповідають вимогам професійної етики.

2.3. Фармацевтичний працівник у своїй практичній
діяльності з реклами ЛЗ та ВМП повинен керуватися виключно чинним
законодавством з дотриманням етичних принципів та моральних норм, які
передбачають такі вимоги:


  • рекламувати можна тільки безрецептурні ЛЗ та ВМП;
  • неприпустимою є реклама, яка порушує загальноприйняті норми
    гуманності і моралі, спонукає до насильства, агресії, небезпечних дій,
    що завдають шкоди здоров’ю людини, створюють помилкові уявлення про
    рекламовану продукцію і призводять до необґрунтованого самолікування;
  • неетичною слід вважати рекламу, яка вводить в оману щодо
    рекламованого товару та містить некоректні порівняння з товарами інших
    виробників;
  • недотримання принципів законності, професіоналізму, об’єктивності,
    коректності реклами є порушенням етичних норм просування (дистриб’юції)
    ЛЗ та ВМП.

2.4. З метою розвитку охорони здоров’я та
фармацевтичної галузі, а також підвищення іміджу професії фармацевтичні
працівники повинні брати активну участь у діяльності національних
і міжнародних громадських та професійних організацій, сприяти
вдосконаленню нормативно-правової бази функціонування фармацевтичної
галузі, займати активну громадську позицію.

РОЗДІЛ ІІІ. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ПРАЦІВНИКА ТА ПАЦІЄНТА

3.1. Фармацевтичний працівник є головним спеціалістом
із забезпечення пацієнтів ЛЗ та ВМП, який плідно співпрацює з лікарем
та хворим для забезпечення їх раціонального використання.

Інтереси пацієнта, турбота про його здоров’я мають
бути пріоритетом для фармацевтичного працівника по відношенню до
комерційних інтересів продажу ЛЗ та ВМП.

3.2. Фармацевтичний працівник зобов’язаний надавати
фармацевтичну допомогу кожній людині незалежно від її національності,
політичних та релігійних переконань, майнового стану, статі, віку та
соціального статусу.

3.3. Визначальною у взаємовідносинах фармацевтичного
працівника і пацієнта є повага до гідності та честі пацієнта, а також
пріоритет його прав та інтересів.

Фармацевтичний працівник повинен:


  • з повагою ставитися до кожного пацієнта з позицій індивідуального підходу, не виказуючи переваг чи неприязні;
  • володіти психологічними навичками спілкування для досягнення довіри та взаєморозуміння між ним та пацієнтом;
  • діяти відкрито, чесно та об’єктивно, не використовуючи в особистих
    інтересах чи в інтересах своєї установи необізнаність та
    непоінформованість пацієнта про ЛЗ та ВМП, не чинити на нього тиску
    (у будь-якій формі) для здійснення їх купівлі.

3.4. Фармацевтичний працівник повинен виконувати вимоги деонтології, а саме:


  • бути чуйним, доброзичливим та уважним до пацієнта;
  • слідкувати за своєю мовою, жестами та мімікою, звертатися до
    пацієнта чітко та досить голосно, привертаючи увагу своїм належним
    виглядом;
  • вміти вислухати пацієнта та завжди знаходити з ним порозуміння;
  • мати бездоганно чистий, охайний, спеціальний одяг ділового стилю.

Для кожного фармацевтичного працівника повсякденною
нормою має стати привітне звертання, ввічливість, прихильність та
бажання полегшити хворобу пацієнта, що сприятиме підвищенню авторитету
фахівця та довіри до його порад.

3.5. Фармацевтичний працівник зобов’язаний:


  • надавати пацієнту всю необхідну інформацію про ЛЗ та ВМП (про
    спосіб, термін та частоту застосування, протипоказання, побічні ефекти,
    зберігання в домашніх аптечках, взаємодію з іншими ЛЗ, алкоголем,
    продуктами харчування тощо);
  • здійснювати ефективну фармацевтичну опіку з профілактики або лікування того чи іншого захворювання;
  • надавати пацієнту можливість остаточного вибору ЛЗ та ВМП;
  • зберігати конфіденційність інформації про хворобу пацієнта, що є
    професійною таємницею, крім випадків, передбачених законодавством;
  • звертати увагу на можливу взаємодію ЛЗ при одночасному їх вживанні, інформувати про це пацієнта;
  • за необхідності надавати першу долікарняну допомогу хворому.

3.6. Фармацевтичний працівник має право в інтересах
хворого відмовити у відпуску ЛЗ у зв’язку з відсутністю рецепта або
загрозою його здоров’ю, зумовленою віком чи станом пацієнта (алкогольне
сп’яніння, наркотична залежність, відсутність медичних показань тощо).

РОЗДІЛ IV. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ПРАЦІВНИКА ТА ЛІКАРЯ

4.1. Головним у професійних взаємовідносинах між
фармацевтичним та медичним працівниками є загальна мета — збереження
здоров’я пацієнта.

Фармацевтичний працівник як фахівець галузі зобов’язаний:


  • інформувати лікаря про ЛЗ, їх наявність, особливості фармакотерапії, застосування аналогів;
  • надавати лікарю повну інформацію про нові профілактичні, діагностичні засоби та ЛЗ;
  • вимагати від лікаря чіткого виконання встановлених нормативними актами правил виписування рецептів;
  • виявляти помилки у прописуванні ЛЗ та обговорювати їх тільки з медичним працівником.

Слід пам’ятати, що навіть незначна неточність
у прописуванні, виготовленні та наданні інформації щодо ЛЗ може
призвести до невиправних наслідків та зашкодити здоров’ю пацієнта.

4.2. Професійні відносини між фармацевтичним
працівником та лікарем повинні ґрунтуватися на засадах партнерства,
поваги та довіри, підтриманні взаємного авторитету в очах хворого та
громадськості.

Фармацевтичний працівник не повинен:


  • заміняти лікаря у виборі ЛЗ та пропонувати їх на власний розсуд,
    оскільки він не має достатньої інформації щодо індивідуальних
    особливостей організму пацієнта та перебігу захворювання;
  • допускати випадки нетактовних висловлювань на адресу лікаря у присутності пацієнта.

Разом з тим лікар не повинен принижувати професійну роль та гідність фармацевтичного працівника.

4.3. Співпраця фармацевтичного працівника та лікаря
має бути спрямована на вибір найбільш ефективних та доступних ЛЗ,
оптимальної лікарської форми та дози, раціональної схеми лікування та
способу прийому.

Фармацевтичний працівник повинен зробити все можливе
для забезпечення пацієнта ЛЗ відповідно до показань стосовно
призначення, хімічного складу, дозування, форми відпуску та кількості,
прописаних лікарем.

4.4. Співробітництво фармацевтичного працівника
з медичними представниками фармацевтичних компаній і лікарями у сфері
просування ЛЗ має базуватися не тільки на економічних характеристиках,
а переважно на показниках їх якості, ефективності, біодоступності.

РОЗДІЛ V. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ПРАЦІВНИКА З КОЛЕГАМИ

5.1. Фармацевтичний працівник має будувати відносини
з колегами на основі взаємної поваги, довіри, з дотриманням професійної
етики. Він повинен:


  • бути носієм високих морально-етичних принципів своєї професії, добродійним, чесним і справедливим;
  • проявляти терпимість, лояльність і розуміння різних (альтернативних)
    думок, етнокультурних норм та вірувань своїх колег, поважати їх погляди
    та переконання;
  • бути коректним і доброзичливим до колег, поважати працю й досвід кожного члена колективу;
  • надавати допомогу і передавати професійний досвід молодим колегам, сприяти їх етичному вихованню;
  • поважати своїх наставників, старших колег, шанувати ветеранів закладу;
  • проявляти професійну і корпоративну солідарність, всіляко сприяти зміцненню іміджу фармацевтичної професії;
  • дотримуватися прийнятих у колективі морально-етичних традицій;
  • бути прикладом моральної поведінки не тільки для колективу, але й для населення.

5.2. Фармацевтичний працівник повинен формувати
і підтримувати сприятливий етично-психологічний клімат у колективі
закладу, уникати прояву шкідливих звичок і особливостей характеру,
неприйнятних у моральному відношенні.

5.3. Фармацевтичний працівник зобов’язаний
засуджувати некомпетентність і непрофесійні дії колег, що можуть завдати
шкоди здоров’ю населення. Критика на адресу колеги повинна бути
аргументованою, висловленою в коректній формі та стосуватися професійної
діяльності, а не особи колеги. Зауваження колегам у присутності
пацієнтів, сторонніх осіб та поза стінами установи неприпустимі.

5.4. Керівник фармацевтичної організації має
пам’ятати, що право на керівництво повинно грунтуватися не тільки на
адміністративному положенні, але й на принципах гуманізму та моралі,
високої професійної компетентності та заслуженого авторитету.

РОЗДІЛ VI. ФАРМАЦЕВТ ТА НАУКОВИЙ ПРОГРЕС

6.1. Фармацевтичний працівник зобов’язаний
підвищувати свій професійний рівень та практичні навички, а також
використовувати у своїй діяльності сучасні досягнення фармацевтичної
науки та суміжних з нею галузей знань (медицини, хімії, біології,
психології, соціології, екології тощо).

6.2. Фармацевтичний працівник повинен сприяти
проведенню різного роду досліджень (медико-фармацевтичних,
організаційно-економічних, фармакоекономічних, маркетингових,
соціологічних та ін.), метою яких є підвищення ефективності та
доступності надання населенню фармацевтичної допомоги та які узгоджені
з відповідним етичним комітетом, а також має запобігати проведенню
псевдонаукових досліджень, що не відповідають загальновизнаним гуманним
принципам, морально-етичним нормам та етнокультурним і релігійним
особливостям регіонів, де вони працюють.

6.3. При створенні, доклінічних, клінічних
дослідженнях ЛЗ, реєстрації, виробництві та їх реалізації фармацевтичний
працівник повинен керуватися вимогами міжнародних стандартів (GLP, GCP,
GMP, GDP, GPP тощо), рекомендаціями ВООЗ, національної законодавчої
бази, що регулює фармацевтичну діяльність.

6.4. Клінічні дослідження нових ЛЗ слід здійснювати
відповідно до біоетичних принципів, за добровільної згоди пацієнта при
повній доступності інформації про заплановані дослідження.

При проведенні медико-біологічних досліджень фармацевтичний працівник повинен гуманно ставитися до експериментальних тварин.

РОЗДІЛ VІІ. ФАРМАЦЕВТИЧНА ІНФОРМАЦІЯ

7.1. Фармацевтичний працівник зобов’язаний постійно
підвищувати власну професійну кваліфікацію, здійснювати постійний пошук
сучасної науково обґрунтованої фармацевтичної інформації, бути обізнаним
стосовно найновіших досягнень у сфері своєї діяльності, протидіяти
поширенню недостовірної, спотвореної інформації.

7.2. Надання фармацевтичної інформації у
спеціалізованих та масових виданнях, будь-яких ЗМІ, у виступах
фармацевтичних працівників та на наукових форумах, в умовах професійної
та практичної діяльності повинне здійснюватися з дотриманням етичних
норм та правил, уникаючи проявів реклами, самореклами, несумлінної
конкуренції.

7.3. Фармацевтичний працівник повинен надавати
пацієнту всебічну і в повному обсязі інформацію відносно застосування,
наслідків та побічних дій ЛЗ та ВМП навіть всупереч власним комерційним
інтересам чи інтересам закладу.

7.4. Фармацевтичний працівник повинен професійно
аналізувати інформацію щодо ЛЗ, що надають виробники, дистриб’ютори та
розробники ЛЗ та ВМП, та вміти давати їм відповідну об’єктивну
професійну та етичну оцінку.

7.5. Керуючись виключно інтересами пацієнта із
забезпечення його життя та здоров’я, фармацевтичний працівник
зобов’язаний повідомляти відповідні органи за чинним законодавством
України про виявлені ним у наукових дослідженнях та практичній
діяльності невідомі, небажані, загрозливі побічні дії ЛЗ та ВМП.

7.6. У межах здійснення належної фармацевтичної
практики та виконуючи вимоги фармацевтичної оцінки щодо зворотного
зв’язку з пацієнтом, фармацевтичний працівник зобов’язаний вести своє
спілкування та надавати професійну інформацію з дотриманням усього
комплексу етичних норм та правил.

7.7. Офіційна наукова та практична інформація, яка
надається в будь-якій формі для застосування в межах або поза межами
закладу, повинна за формою та змістом відповідати як нормам діючого
законодавства, нормативно-методичним та інструктивним документам, так
і морально-етичним критеріям.

7.8. Фармацевтичний працівник у своїй повсякденній
науковій, освітній та практичній роботі повинен активно протистояти
пропаганді та застосуванню офіційно не визнаних методів лікування
з використанням незареєстрованих, контрафактних, фальсифікованих ЛЗ,
недостовірної, науково не обґрунтованої інформації.

7.9. Наукові дослідження фармацевтичних працівників
повинні віддзеркалюватися у спеціалізованих ЗМІ з об’єктивним
додержанням авторського права, етичним відображенням всіх співавторів,
відповідним посиланням на своїх наукових попередників, висловлюванням
вдячності науковим керівникам та наставникам.

7.10. Фармацевтичні працівники у науковій та
просвітницькій діяльності повинні дотримуватися етичних норм пошуку
наукової істини без жодних порушень чужих прав, викривлення наукової та
звітної інформації, приховування виявлених хиб наукових досліджень,
учбового процесу, практичної роботи.

РОЗДІЛ VІІІ. НОВІТНІ ФАРМАЦЕВТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ

8.1. Дії фармацевтичних працівників при розробці
нових ЛЗ, ВМП із застосуванням новітніх фармацевтичних технологій
з втручанням у геном людини, на клітинному рівні, повинні визначатися
етико-правовими та законодавчими актами України, рекомендаціями та
вимогами ВООЗ, Біоетичного комітету ЮНЕСКО, Комісії з питань біоетики,
належних фармацевтичних практик: GLP, GCP, GMP, GPP та ін.

8.2. Клінічні випробування нових ЛЗ, розроблених на
основі новітніх фармацевтичних технологій, повинні проводитися згідно
з етичними принципами Гельсінкської декларації, правил GCP та
відповідними регуляторними вимогами.

РОЗДІЛ ІХ. ПОВАГА ДО ПРОФЕСІЇ ФАРМАЦЕВТА

9.1. Принцип поваги до своєї професії повинен бути
витриманим у всіх сферах діяльності фармацевта: професійній,
громадській, науковій, освітянській та будь-якій іншій, і всіляко
підтримуватися кожним фармацевтичним працівником. Неприйнятним
з професійної та етичної точки зору є зневажливе ставлення та негативне
висловлювання щодо професії фармацевта, фармацевтичного фаху.

9.2. Життєва позиція, весь трудовий шлях, будь-яка
діяльність фармацевтичного працівника повинні сприяти підвищенню
престижності професії фармацевта, збереженню та примноженню її кращих
традицій.

РОЗДІЛ Х. ДІЯ ЕТИЧНОГО КОДЕКСУ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ПРАЦІВНИКА. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЙОГО ПОРУШЕННЯ ТА ПОРЯДОК ПЕРЕГЛЯДУ

10.1. Кодекс діє на всій території України та регулює
етичні норми професійної діяльності фармацевтичних працівників за усіма
її напрямками, використовується фармацевтичними установами, закладами,
організаціями в усіх сферах фармацевтичної галузі: освіти, науки,
контролю якості ЛЗ, виробництва, оптової та роздрібної реалізації,
інформації та реклами.

10.2. Фармацевтичний працівник несе відповідальність
за порушення принципів та норм професійної етики і деонтології перед
фармацевтичною спільнотою згідно з чинним законодавством України, якщо
ці порушення одночасно стосуються його норм.

10.3. Перегляд, зміни та доповнення до Кодексу
повинні здійснюватися на з’їздах та конференціях, що проводяться
МОЗ України, фармацевтичною спільнотою та фармацевтичними асоціаціями.

Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»
QAdmin
QAdmin
Admin

Сообщения : 61
Дата регистрации : 2013-01-18

http://druglab.kiev.ua

Вернуться к началу Перейти вниз

Вернуться к началу


 
Права доступа к этому форуму:
Вы не можете отвечать на сообщения